Через труднощі прийшов до Бога. Допомога іншим – залежність, що має бути в кожного

Пастор, благодійник, люблячий батько та чоловік. До всіх цих регалій Йосип Єсенов пройшов великий шлях. Шлях довжиною в життя.

Народився Йосип в сім’ї мусульманина та української християнки. Однак назвати родину надто набожною було складно.

Розпочинав свою професійну діяльність Йосип з поліції. Вісім років чоловік був слідчим в карному розшуку. Ця його робота, досвід спілкування з різними людьми часто допомагають чоловіку й у волонтерській діяльності.

У важку хвилину, коли здавалося, що втратив все – знайшов найважливіше – віру в Бога.

Після звільнення з міліції почав все частіше звертатись до Бога. І відчував, що всі його звернення почуті. Тоді чоловік став все частіше відвідувати церкву, а згодом і сам став пастором.

Тільки втративши роботу та ледь не втративши родину, Йосип почав по-справжньому цінувати людей, та навчився бачити їхній біль.

Проблемні діти-безхатьки стали дедалі частіше траплятися пастору. Власними силами він намагався допомогти кожному з них. купував їжу, смаколики, та спілкувався. Багато спілкувався та намагався показати кожному всюдисущу любов Божу.

За допомогою церкви він зміг багатьох дітей та їхніх батьків влаштувати в реабілітаційні центри.

“Дітей ризику”, так Йосип називає дітей, котрі потерпали від власних батьків і зберегти сім’ю яких було неможливо, пастор виховував сам.

Окрім трьох рідних дітей, подружжя виховало ще 5 всиновлених. Всі вони зі складними долями, і як наслідок з непростим характером. Та всі росли в любові та турботі.

Благодійний фонд зареєстрували саме задля правових підстав своєї діяльності.

Переломним був етап в житті Йосипа, коли він взяв на виховання 6 прийомну дитину. П’ятирічна Ангеліна дуже тішилась можливості мати справжню люблячу родину. Але майже відразу почала скаржитись на болі в животі. Після огляду лікар озвучив названим батькам страшний діагноз – рак, пухлина 10 сантиметрів. Далі були 2 місяці лікування в найдосвідченіших лікарів. Та дива не сталося. Дівчинка померла. Після тривалих страждань Йосип вкотре зрозумів, що саме тоді вони були потрібні один одному. Ангелінка змогла відчути справжню любов та турботу, якої в неї ніколи не було.

Бути там, де потрібен – це девіз Йосипа по життю.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік відчув, що потрібен цивільним на прифронтових та деокупованих територіях. Харчі, предмети гігієни та навіть питна вода – є такими необхідними людям, які щодня бачать жахи війни.

А найголовніше їм потрібно розуміти, що вони потрібні. Потрібні людям, потрібні Україні та потрібні Богу.

Бог любить кожного!